ГОЛОВНА - Нормативні документи - ДБН В.1.1-25-2009

ДБН В.1.1-25-2009 Інженерний захист територій та споруд від підтоплення та затоплення.

Дата набрання чинності: 2011-01-01

Ці Норми поширюються на проектування інженерних заходів із запобігання підтопленню ґрунтовими водами та затопленню поверхневими водами територій та споруд, а також на проектування гідротехнічних і інших споруд для запобігання та захисту від цих підтоплень.

Вимоги цих Норм повинні виконуватися разом із вимогами ДБН В.1.1-24 на всіх стадіях проектування інженерного захисту територій та споруд від підтоплення та затоплення, також вони визначають склад та зміст вихідних даних, необхідних для проектування, склад інженерно-вишукувальних робіт. Крім того, при проектуванні інженерного захисту від підтоплень належить дотримуватися вимог "Земельного кодексу України", "Водного кодексу України", "Лісового кодексу України", Законів України "Про надра" та "Про тваринний світ", інших директивних документів із питань охорони природи та використання природних ресурсів, а також вимог нормативних документів, затверджених або погоджених Міністерством регіонального розвитку та будівництва України.

Перелік нормативних документів наведено у додатку А.

Терміни та визначення понять наведені у додатку Б.

1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. При проектуванні інженерного захисту територій та споруд від підтоплення та затоплення слід розробляти комплекс заходів, які б забезпечували запобігання підтопленню та затопленню або усунення негативного впливу цих процесів у залежності від вимог щодо функціонального використання територій і охорони природного середовища.
2. Інженерний захист територій та споруд від підтоплення та затоплення виконується з метою забезпечення безперебійного і надійного функціонування та розвитку всіх об'єктів господарювання, створення належних екологічних та соціальних умов життя населення, дотримання нормативних санітарно-гігієнічних умов.

Діяльність із забезпечення інженерного захисту від підтоплення та затоплення відноситься до природоохоронних видів господарської діяльності.

1.3 При підтопленні ґрунтовими водами територій та споруд відбувається збільшення воло гості ґрунтів або підняття рівня ґрунтових вод до граничних глибин, за якими порушуються норми будівництва та експлуатації будинків і споруд, санітарно-екологічні умови життя людей, завдається шкода землям сільськогосподарського призначення.

Підтоплення є одним з проявів шкідливої дії вод.

Примітка. Розвиток процесу підтоплення супроводжується зміною фізико-механічних властивостей ґрунтів, зменшенням їх несучої здатності та природного ґрунтового опору, активізацією небезпечних геологічних процесів (карст, зсуви, суфозія), що призводить до непередбачених осідань будівель і споруд та їх руйнування.

Підтоплення призводить до зміни хімічного складу ґрунтових вод, забруднення поверхневих і підземних вод, деградації ґрунтового покриву. Підвищення агресивності ґрунтових вод стосовно матеріалів будівельних конструкцій викликає їх корозію, передчасне руйнування і деформацію будівель та споруд.

Основними природними умовами, в яких формується процес підтоплення, є наявність слабопроникних ґрунтів і їх прошарків, розташування водотривких шарів відносно близько до поверхні ґрунту, слабка дренованість територій. На міських територіях до природних факторів додається техногенний вплив, який призводить до активізації процесів підтоплення; цей вплив обумовлений зміною відміток поверхні (плануванням) територій, що забудовуються, погіршенням природної дренованості, ефектом екранування потоків вологи тощо. Ознаки головних видів та причин підтоплення територій наведені в додатку В, класифікація причин та факторів підтоплення – в    додатку Г, причини та наслідки підтоплення урбанізованих територій – у додатку Д.

1. Граничні значення вологості ґрунтів визначаються такими, що подальше підвищення вологості призведе до недопустимих змін властивостей ґрунтових основ, виникнення загрози порушення стійкості споруд.
2. Граничні глибини залягання ґрунтових вод, які мають забезпечуватися на територіях міст і селищ шляхом вжиття заходів інженерного захисту від підтоплення, приймають відповідно до даних таблиці 1 за умов, що висота капілярного підняття ΔhК найвищого обводненого шару ґрунту не перевищує 0,5 м, а також на території відсутні карстові явища.

У випадках, коли висота капілярного підняття складає більше 0,5 м (у глинистих, суглинистих або інших слабкопроникних ґрунтах), необхідно:

- передбачувати у проектах переривники капілярного підняття у вигляді піщаних або щебеневих прошарків, подушок;

- якщо влаштування переривників неможливе, приймати граничну глибину залягання ґрунтових вод, збільшену на різницю (ΔhК – 0,5) м відносно значень у таблиці 1.

Висота капілярного підняття визначається за матеріалами інженерно-геологічних вишукувань або за посібниками.