ГОЛОВНА - Нормативні документи - ДСТУ Б В.2.7-105-2000 (ГОСТ 7076-99)

ДСТУ Б В.2.7-105-2000 (ГОСТ 7076-99) Метод визначення теплопровідності і термічного опору при стаціонарному тепловому режимі

Дата набрання чинності: 2001-07-01

1 ГАЛУЗЬ ВИКОРИСТАННЯ

Даний стандарт розповсюджується на будівельні матеріали і вироби, а також на ма­теріали і вироби, що призначені для теплової ізоляції промислового обладнання і трубо­проводів, і встановлює метод визначення їх ефективної теплопровідності і термічного опору при середній температурі зразка від мінус 40°С до +200°С.

Стандарт не розповсюджується на мате­ріали і вироби з теплопровідністю більше 1,5Вт/(м×К).

2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

У даному стандарті використані посилан­ня на такі стандарти:

3 ВИЗНАЧЕНЯ ТА ПОЗНАЧЕННЯ

3.1 У даному стандарті застосовують такі терміни з відповідними визначеннями.

Тепловий потік - кількість теплоти, що проходить крізь зразок за одиницю часу.

Щільність теплового потоку - тепловий потік, що проходить крізь одиницю площі.

Стаціонарний тепловий режим - режим, за якого всі теплофізичні параметри, що роз­глядаються, не змінюються з часом.

Термічний опір зразка - відношення різниці температур лицьових граней зразка до щіль­ності теплового потоку в умовах стаціонар­ного теплового режиму.

Середня температура зразка - середньо­арифметичне значення температур, виміряних на лицьових гранях зразка.

Ефективна теплопровідність  мате­ріалу (відповідає терміну "коефіцієнт тепло­провідності", прийнятому в чинних нормах з будівельної теплотехніки) - відношення тов­щини d зразка матеріалу, що випробовується, до його термічного опору R.